німецька система гімнастики

Німецька система гімнастики. Засновниками німецької системи гімнастики були Йоганн Гутс-Мутсом, Фрідріх Ян, Адольф Шпісс. Основу цієї системи становили вправи на гімнастичних снарядах (перекладина, бруси, кінь, сходи, держаки тощо), військово-ігрові вправи, туризм, екскурсії. Головною метою вважалося розвиток рухових здібностей, складних рухів, витривалості, волі і дисципліни. Фрідріх Ян (1778 - 1852) в 1811 році на лузі.

Шпісс побудував схему уроку гімнастики і тим самим завершив створення системи німецької національної гімнастики. Основні положення її Шпісс опублікував в 1840 р. в книзі “Вчення про турненське мистецтво”. Ця система проіснувала в Німеччині без особливих змін декілька десятків років. З невеликими удосконаленнями і змінами вона застосовувалася майже до другої світової війни.

Німецька система гімнастики складалася в період окупації Пруссії військами Наполеона. Засновником цієї системи був Ф. Ян (1778—1852 рр.). Він прагнув використовувати гімнастику для військової підготовки молоді в цілях звільнення країни від окупації. Основу системи складали вправи на снарядах і військові ігри, оскільки вони, на думку Яна, краще розвивали фізичні сили і укріплювали волю людини.

Німецька система гімнастики. В 70-х роках ХVІІІ ст. у деяких містах почали створюватися школи нового типу – філантропіни, в яких зароджувалася німецька національна гімнастика. Найбільш відомими керівниками гімнастики у філантропінах був Антон Фіт (1763-1836 рр.) – вчитель математики і французької мови, згодом директор школи в Дессау.

Г. Ващенко аналізує також німецьку гімнастичну систему, обгрунтування і впровадження якої належить Ф. Янові (1778-1852 рр.). Він жив і діяв у період наполеонівських війн. Тоді була переможена і змушена підкоритися Франції Прусія. Г. Фіт, Гутс Мутс і Ф. Ян були засновниками німецької національної гімнастики. Тому Ф. Ян мав підстави назвати свою працю про фізичне виховання “Німецьке мистецтво гімнастики”.

Цей цікавий снаряд ввів Л. Шписс, один з творців німецької системи гімнастики. Він же застосував вправи з гантелями. Приблизно тими ж шляхами, по яких йшла історія гімнастики в Західній Європі, розвивалась вона і в Росії. Ще Петро I ввів в російській армії заняття тілесними вправами: солдат вчили долати перешкоди, що зустрічаються в бойовій обстановці, виконувати загально розвиткові вправи.

Німецька система гімнастики склалася під впливом передової частини німецької буржуазії. Засновниками німецької системи гімнастики були Йоганн Гутс-Мутс, Фрідріх Ян, Адольф Шписс. Основу цієї системи становили вправи на гімнастичних снарядах (перекладина, бруси, кінь, сходи, жердини тощо), військово-ігрові вправи, туризм, екскурсії. Головною метою вважалося розвиток рухових здібностей, складних рухів, витривалості, волі і дисципліни.

Создатели этой системы: Фридрих Ян(организатор и идейный руководитель) и Эрнест Айзелен (практик и специалист). Создание немецкой гимнастики было направлено на повышение боевой выучке немецкой армии в борьбе с французскими завоевателями (армией Наполеона). Французская гимнастическая система. Создатель – Франсиско Аморос – офицер французской армии. Данная система была создана для возрождения военной мощи французской армии.

ВКонтакте – универсальное средство для общения и поиска друзей и одноклассников, которым ежедневно пользуются десятки миллионов человек. Мы хотим, чтобы друзья, однокурсники, одноклассники, соседи и коллеги всегда оставались в контакте.

Засновником німецької системи гімнастики став Ф. Ян (1778- 1852). Основу його системи становили вправи на снарядах і військові ігри. «Турнкунст», або мистецтво спритності, так він назвав свою систему гімнастичних вправ, а учнів - «Турнера». Однак німецька система гімнастики була недосконалою, так як придушувала ініціативу займаються, не сприяла розвитку їх індивідуальних здібностей і багато в чому розходилася з основними положеннями педагогічних наук того часу.

Шведська система гімнастики виникла одразу після німецької. Її авторами рахуються батько та син Лінги. Перший обґрунтував фізіологічні засади гімнастичних вправ, другий – педагогічний бік тренувань. Французька система гімнастики мала у своїй основі військово-прикладний напрямок. Ії засновник Аморос використав елементи фізичної підготовки А.В.Суворова. Аморос не притримувався чіткої схеми проведення уроку.

Гімна́стика — фізичні вправи, які спочатку виконувалися для зміцнення здоров'я і тренування (назва походить від вигляду, в якому тренувалися чоловіки стародавньої Греції: gymnos означає оголений). Вид спорту чоловіча спортивна гімнастика включає вправи на перекладині, кільцях, брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок. Змагання зі спортивної гімнастики для жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи. Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту.

Завершив створення системи німецької гімнастики Ф. Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи перекладину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Так, наприклад, Німецька гімнастична система відрізнялась чітким виконанням рухів, прямими лініями і багаторазовими повторами тих самих вправ на спортивних снарядах.

Гімнастика, як наукова дисципліна являє собою частину науки про фізичне виховання, яка вивчає закономірності фізичного розвитку і удосконалення людини за допомогою характерних для гімнастики засобів, методів і форм організації занять . Дана робота може використовуватись студентами та вчителями для написання рефератів таметодичних розробок .. Стаття на урок Фізична культура скачати.

У кінці XIX–XX ст. формуються та набувають популярності національні буржуазні гімнастичні системи: німецька, французька, шведська снарядна гімнастика Шписа, дихальна гімнастика Мюллера, атлетична Сандова та інші. У XIX–XX ст. французький фізіолог Ж. Демені сформував свій напрям у гімнастиці, в основі якого були вправи, у яких провідне значення набував ритм і гармонійність рухів на чергуванні напруження м’язів та їх розслаблення.

Термінологія гімнастичних вправ у зарубіжних країнах розвивалась у зв’язку з виникненням і розвитком німецької, шведської і чеської систем гімнастики. У середині XIX ст. в німецькій і сокольській системах гімнастики склались свої терміни. У дореволюційній Росії складалась своя вітчизняна гімнастична термінологія. Так, В. Г. Ухов - автор посібника з педагогічної гімнастики (видання 1875 р.) - сприяв створенню російської гімнастичної термінології.

Гімнастична термінологія Терміни і поняття у гімнастиці спортивних дисциплінах. Короткий словник гімнастичних термінів Елементарні рухи частинами тіла. ІУ Частина. Форми і структура занять з гімнастики Методичні правила, завдання і вимоги в різних частинах занять з гімнастики. У Частина. Запобігання травматизму на заняттях з гімнастики Навчання руховим діям і вправам Спортивна підготовка гімнастів Види підготовки, їх характеристика і короткий зміст.

Німецька система гімнастики. Засновниками німецької системи гімнастики були Йоганн Гутс-Мутсом, Фрідріх Ян, Адольф Шпісс. Основу цієї системи становили вправи на гімнастичних снарядах (перекладина, бруси, кінь, сходи, держаки тощо), військово-ігрові вправи, туризм, екскурсії. Головною метою вважалося розвиток рухових здібностей, складних рухів, витривалості, волі і дисципліни. Фрідріх Ян (1778 - 1852) в 1811 році на лузі.

Цікаві форми гімнастики були у стародавньому Єгипті. Гімнастика єгиптян містила елементи ігор і танців, різноманітні стійки на руках, голові, перевороти, вправи на рівновагу, акробатичні. піраміди. Термін «гімнастика» (від грецького «гімнос» - оголений) виник у період розвитку культури Стародавньої Греції у VIII – VII ст. до н.е. Саме в Греції гімнастика стала чіткою системою, яку використовували для виховання сильних і здорових людей.